To już ostatnie dni wystawy „Tożsamość. 100 lat polskiej architektury”, poświęconej architekturze polskiej po 1918 roku. Można ją oglądać w bydgoskim Muzeum Okręgowym do najbliższego czwartku.
W 2019 roku Narodowy Instytucie Architektury i Urbanistyki analizował wycinki historii pięciu miast: Krakowa, Warszawy, Lublina, Poznania i Katowic. W tym roku uczynił tak z Bydgoszczą
Według NIAiU, architektura naszego miasta ostatnich stu lat odzwierciedla przemiany jakie zaszły w strukturach narodowościowych i społecznych. Z mieszczańskiego i niemieckiego „kleine Berlin” Bydgoszcz stała się miastem polskim, przeżywającym dynamiczny rozwój przestrzenny i infrastrukturalny.
Przed II wojną światową intensywnie rozwijało się budownictwo przemysłowe (elektrownia, fabryka „Kabel”), mieszkaniowe (kamienice czynszowe), budynki użyteczności publicznej (dworzec autobusowy, szpital miejski, tor regatowy, stadion miejski, kościoły).
Podobnie jak w wielu innych ośrodkach dominowały modernizm oraz funkcjonalizm, choć w niektórych obiektach odnaleźć można wyraźne nawiązania do stylów historycznych.
Po II wojnie światowej, obok obiektów typowych dla przemysłowego i rzemieślniczego ośrodka, w przestrzeni publicznej znaczącą rolę odegrały obiekty kultury, edukacji i biznesu, świadczące o przemianach charakteru miasta w kolejnych dziesięcioleciach.
Architektonicznymi dominantami miasta stały się zatem Filharmonia Pomorska i Opera Nova, obiekty szkół wyższych, banki. Zwrócenie się ku rzece, wiązanie przeszłości z nowoczesnością to walory współczesnego wizerunku miasta, w którego architekturze znajdujemy zarówno świadectwa jego ciekawej historii, jak i nowoczesne oblicze ósmego co do wielkości miasta Polski.
Wystawę można oglądać do 31 marca 2022 roku w gmachu głównym MOB przy ul. Gdańskiej 4.
Це останні дні «Ідентичності. 100 років польської архітектури», присвячений польській
архітектурі після 1918 року. До наступного четверга його можна побачити в Районному
музеї в Бидгощі.
У 2019 році Національний інститут архітектури та містобудування проаналізував
фрагменти історії п’яти міст: Кракова, Варшави, Любліна, Познані та Катовіце. Цього
року він зробив це з Бидгощем.
За даними НІАіУ, архітектура нашого міста за останні сто років відображає зміни, які
відбулися в національних і соціальних структурах. З буржуазного та німецького «kleine
Berlin» Бидгощ став польським містом, що переживає динамічний просторовий та
інфраструктурний розвиток.
Перед Другою світовою війною інтенсивно розвивалося промислове будівництво
(електростанція, завод «Кабель»), житло (житлові будинки), громадські споруди
(автовокзал, міська лікарня, регатна траса, міський стадіон, церкви).
Як і в багатьох інших центрах, домінували модернізм і функціоналізм, хоча в деяких
будівлях можна знайти чіткі посилання на історичні стилі.
Після Другої світової війни, окрім будівель, характерних для промислово-ремісничого
центру, значну роль у громадському просторі відігравали культурно-освітні та ділові
об’єкти, які відображали зміни характеру міста в наступні десятиліття.
Таким чином, архітектурними домінантами міста стали Поморська філармонія та Опера
Нова, університетські будівлі та банки. Звертаючись до річки, пов’язуючи минуле з
сучасністю, є переваги сучасного образу міста, в архітектурі якого ми знаходимо як
свідчення його цікавої історії, так і сучасне обличчя восьмого за величиною міста
Польщі.
Виставку можна переглянути до 31 березня 2022 року в головному корпусі МОБ за адресою вул. Гданська 4.
Janusz Milanowski – Muzeum Okręgowe w Bydgoszczy
zdjęcie: Wojciech Woźniak/MOB
