W sobotę 19 marca w Muzeum Ziemi Szubińskiej im. Zenona Erdmanna odbył się wernisaż wystawy pt. ,,Wypędzeni Szubin-Mielec” oraz zostały zaprezentowane dwa filmy. Inicjatorką wydarzenia była Danuta Siewkowska, która jako małe dziecko została wysiedlona przez Niemców do Mielca. Wystawa i materiały filmowe powstała na bazie zbiorów rodziny Szubertowskich – Danuty Siewkowskiej i Elżbiety Szubertowskiej, Doroty Pacer, Mieczysława Lubawego, Genowefy Traczyk, Aleksandry Domańskiej, Ireny Homeja oraz Muzeum Ziemi Szubińskiej. Autorem tekstów i projektu filmów była dr Kamila Czechowska, a film zrealizował Piotr Bembenek. W spotkaniu uczestniczyli m.in. przewodnicząca Rady Miejskiej Anna Kijowska, burmistrz Szubina Mariusz Piotrkowski, radny powiatowy Marek Kornalewicz, sekretarz gminy Szubin Renata Kabulla, duchowni – ks. dziekan Tadeusz Lesiński i ks. proboszcz Jacek Pawelczyk oraz mieszkańcy Szubina i regionu. Po zakończeniu projekcji filmowej burmistrz Szubina wraz z dyrektor muzeum podziękowali zaangażowanym w przygotowanie wystawy i filmu. Na zakończenie spotkania głos zabrali m.in. Genowefa Traczyk (z domu Lubawy) oraz Danuta Siewkowska.
Wystawa i materiały filmowe związane były z historią, która rozgrywała się w czasie II wojny światowej. 1 września 1939 r. wybuchła II wojna światowa, która odcisnęła piętno na losach mieszkańców Szubina i ziemi szubińskiej. Niemieckie władze okupacyjne od początku wojny realizowały plan wyniszczenia narodu polskiego. Przez region przetoczyła się niszcząca fala eksterminacji ludności polskiej. Dokonywali jej żołnierze Wehrmachtu, ochotnicy z Selbstschutzu oraz miejscowi Niemcy, którzy wskazywali osoby do wyeliminowania. Przypominają o tym liczne miejsca pamięci. Od jesieni 1939 r. do marca 1941 r. Niemcy realizowali masową akcję wysiedleń ludności polskiej ze zlikwidowanego województwa poznańskiego i południowych rubieży województwa pomorskiego. Ofiarami wypędzeń do Generalnego Gubernatorstwa zostało około 2500 mieszkańców byłego powiatu szubińskiego. Była to część planu mającego doprowadzić do germanizacji Wielkopolski i Pomorza, czy szerzej środkowej i wschodniej Europy. W Szubinie i dawnym powiecie szubińskim działania realizowane były od października 1939 r. Jedna z większych akcji niemieckich miała miejsce w grudniu 1939 r. Polacy zostali zmuszeni do szybkiego spakowania się i opuszczenia swych domów, zostawienia warsztatów pracy i gospodarstw rolnych. Na miejsce wypędzonych Polaków sprowadzano Niemców z krajów bałtyckich i Besarabii. Było to efektem paktu Ribbentrop-Mołotow, czyli porozumienia zawartego przez Niemcy ze Związkiem Radzieckim w sierpniu 1939 r. Obóz przejściowy mieścił się w Domu Polskim, obecnej siedzibie Muzeum Ziemi Szubińskiej. Z Szubina część wysiedleńców trafiła do Mielca. Już droga okazała się katorgą, a miejsce docelowe nie było ziemią obiecaną. Musieli nauczyć się żyć i przeżyć w nowych warunkach. Pierwszym przystankiem była bursa dawnego gimnazjum. Następnie byli kierowani do konkretnych miejsc. Szubinianie podejmowali prace, organizowali swoje domostwa i życie codzienne. Pomagali sobie nawzajem i zazwyczaj sprzyjali z wypędzonymi z Wielkopolski. Z czasem zmniejszył się dystans między Polakami z Kresów Zachodnich a mielczanami. Nie jest znana dokładna liczba osób związanych z ziemią szubińską, które spędziły okupację Niemiecką w rejonie Mielca. Było to około 800 osób, z których ponad 30 zmarło na wygnaniu.
Muzeum planuje kontynuacje tematu wypędzeń mieszkańców byłego powiatu szubińskiego – w rejon Mielca i Mińska Mazowieckiego. Zaprasza osoby, które posiadają wiedzę i pamiątki z tym związane do kontaktu z placówką.
У суботу, 19 березня, о Зенона Ердмана, відкриття виставки під назвою Були показані
«Wyędzeni Szubin-Mielec» та два фільми. Ініціатором заходу була Данута Сєвковська,
яку німці ще маленькою дитиною переселили в Мелець. Виставка та кіноматеріали
створені на основі колекцій родини Шубертовських – Данути Сєвковської та Ельжбети
Шубертовської, Дороти Пацер, Мечислава Любави, Геновефи Трачик, Олександри Доманської, Ірени Гомеї та Музею Шубінської землі. Автором текстів і проекту фільмів була доктор Каміла Чеховська, а зняв фільм Пьотр Бембенек. У зустрічі взяли участь, серед інших, с голова міської ради Анна Кійовська, міський голова Шубіна Маріуш Пьоттковський, районний радник Марек Корналевич, секретар Шубінської ґміни Рената Кабулла, духовенство – о. декан Тадеуш Лесінський та о. парох Яцек Павелчик та мешканці Шубіна та краю. Після кінопоказу міський голова Шубіна та директор музею подякували причетним до підготовки виставки та фільму. Наприкінці зустрічі, серед інших, виступили такі Геновефа Трачик (уроджена Любава) та Данута Сєвковська. Виставка та кіноматеріали булипов’язані з історією Другої світової війни. 1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна, яка наклала свій відбиток на долі жителів Шубіна та Шубинської землі. З початку війни німецька окупаційна влада
реалізувала план знищення польської нації. Краєм прокотилася нищівна хвиля винищення польського населення. Його здійснили солдати вермахту, добровольці з Зельбщуца та місцеві німці, які вказали людей, які підлягають ліквідації. Про це свідчать численні меморіальні місця. З осені 1939 р. до березня 1941 р. німці провели масову акцію переселення польського населення з ліквідованої Познанського воєводства та південних кордонів Поморського воєводства. Близько 2500 жителів колишнього Шубинського повіту стали жертвами висилки до Генерального Губернаторства. Це було частиною плану, спрямованого на германізацію Великої Польщі та Помор’я, або, ширше, Центральної та Східної Європи. У Шубині та колишньому Шубинському повіті заходи велися з жовтня 1939 р. Одна з найбільших німецьких акцій відбулася в грудні 1939 р. Поляки були змушені швидко зібрати речі та залишити свої домівки, залишити майстерні та ферми. На місце вигнаних поляків привезли німців з Прибалтики та Бессарабії. Це стало наслідком пакту Молотова-Ріббентропа, тобто угоди, укладеної Німеччиною з Радянським Союзом у серпні 1939 року. Перехідний табір розташовувався в Польському домі, де зараз знаходиться музей Шубінської землі. Частина переселенців із Шубіна поїхала до Мельця. Дорога вже виявилася мукою, а пунктом призначення була не земля обітована. Їм довелося навчитися жити і виживати в нових умовах. Першою зупинкою став гуртожиток колишньої гімназії. Потім їх направили в конкретні місця. Жителі Шубина влаштувалися на роботу, організували своє житло та побут. Вони допомагали один одному і зазвичай віддавали перевагу вигнаним з Великої Польщі. З часом відстань між поляками із Західного Околиці та мешканцями Мельча зменшувалася. Точна кількість людей, пов’язаних із Шубинською землею, які провели німецьку окупацію на Мелецькому краю, невідома. Це було близько 800 осіб, з яких понад 30 загинули на засланні. Музей планує продовжити тему виселення жителів колишнього Шубінського повіту – до
району Мельця та Мінська Мазовецьких. Він запрошує людей, які мають пов’язані з цим
знання та сувеніри, звертатися до закладу.
Kamila Czechowska – Kustosz/Dyrektor Muzeum Ziemi Szubińskie
