Éric-Emmanuel Schmitt francuski dramaturg, eseista i powieściopisarz. W ciągu zaledwie dekady stał się jednym z najpoczytniejszych autorów na świecie. Od wielu lat cieszy oczy swoich czytelników kolejnymi, chwytającymi za serce historiami. To właśnie jego powieść „Dziennik utraconej miłości” omawialiśmy podczas ostatniego spotkania Dyskusyjnego Klubu Książki w Trzeciewnicy. Ta niezwykle refleksyjna i osobista lektura to zapiski dwuletniej żałoby autora po śmierci ukochanej matki. Pisze o niej z niezwykłym pietyzmem, prawie na każdej stronie opłakując jej stratę. Schmitt opowiada czytelnikowi o ogromnym cierpieniu i smutku, jaki pojawił się w jego sercu. Próbuje odpowiedzieć na pytanie jak żyć bez matki, która jest wszystkim?Ukazuje jak trudnym i złożonym procesem jest godzenie się ze stratą.
„Dziennik utraconej miłości” jest jednocześnie pamiątką i pomnikiem pięknej, prawdziwej relacji między matką a synem. Niemniej jednak opinie na temat książki były podzielone i w większości przeważały te mniej pochlebne. Minusem jest zbytnie rozwlekanie tego samego tematu. Można również odnieść wrażenie, że więź między matką a synem jest zbyt intymna i wyolbrzymiona.
Kolejne spotkanie zaplanowano na 21 kwietnia o godzinie 16. Udział w dyskusji
o książce może wziąć każdy miłośnik dobrej lektury. Serdecznie zapraszamy.
Spotkanie współfinansowane ze środków Instytutu Książki w Warszawie w ramach programu Dyskusyjne Kluby Książki.
Ерік-Еммануель Шмітт французький драматург, есеїст і прозаїк. Всього за десятиліття
він став одним із найбільш читаних авторів світу. Протягом багатьох років вона радує
око своїх читачів новими, зворушливими історіями. Саме його роман «Щоденник втраченого кохання» ми обговорювали під час останнього засідання Книжкового дискусійного клубу в Тшечевниці. Це дуже рефлексивне й особисте прочитання — дворічний траур автора після смерті його коханої матері. Він пише про неї з надзвичайною пошаною, оплакуючи її втрату майже на кожній сторінці. Шмітт розповідає читачеві про величезні страждання і печаль, що виникли в його серці. Він намагається відповісти на питання, як жити без матері, яка є все?Це показує, наскільки складним і складним є процес змирення з втратою.
«Щоденник втраченого кохання» — це і меморіал, і пам’ятник прекрасним, справжнім
стосункам між матір’ю та її сином. Проте думки про книгу розділилися, і переважали
здебільшого менш улесливі. Недоліком є те, що одна і та ж тема занадто затягнута.
Також може скластися враження, що зв’язок між матір’ю і сином занадто інтимний і
перебільшений.
Наступне засідання заплановано на 21 квітня о 16.00 Участь в обговоренні кожен любитель гарного читання може переглянути книгу. Ласкаво просимо.
Зустріч співфінансується Інститутом книги у Варшаві в рамках програми Книжкових
дискусійних клубів.
Kamila Matylis
